• Блог
  • Логістика експорту зерна

Логістика експорту зерна

Логістика експорту зерна

Цьогоріч у більшості регіонів України внаслідок несприятливих погодно-кліматичних умов аграрії звітують про нижчу, аніж очікувана врожайність. Однак при цьому технологія вирощування сільгоспкультур вдосконалюється і зростають площі під інтенсивним агровиробництвом. Тому не дивно, що згідно із попередніми оцінками валова врожайність у 2019 році буде принаймні не нижчою, аніж торік. При цьому експорт зернових має зрости на декілька відсотків і досягнути 50-51 млн т.

На жаль, за такими стрімкими темпами зростання агровиробництва і досі не встигає логістика. Наприклад, у розпал сезону вітчизняні елеватори спроможні відвантажувати понад 700 тисяч тон зернових щодоби. При цьому максимальна потужність перевезення зерна вагонами-хоперами не перевищує 120-130 тисяч тон.

Шлях зернових від виробника до споживача

Вже багато років поспіль в галузі спостерігається гострий дисонанс поміж продуктивністю рослинництва, зерновою логістикою та необхідністю виконувати експортні угоди із постачання різних видів продукції закордонним покупцям.

Річ у тім, що географія постачання продукції вітчизняного сільського господарства є доволі широкою і передбачає співпрацю із партнерами з понад 180 країн світу. Причому на перших місцях за обсягами транспортування зерна знаходяться віддалені Китай (9%) та Індія (7,4%). Також це неблизькі Єгипет, Саудівська Аравія та Іран. Значну частку експорту посідають Туреччина та країни Європейського Союзу.

Якщо ще років 6-7 тому можна було нарікати на нестачу елеваторних та перевалочних потужностей як у регіонах виробництва зерна, так і в портах, то на сьогодні справи у цій сфері істотно покращилося. Фактично сумарна продуктивність таких інфраструктурних об’єктів є близькою до стандартної потреби на даний час. Це ж саме стосується і забезпеченості господарств сучасною високопродуктивною зернозбиральною технікою, а також обладнанням для післязбиральної доробки зерна.

Завдяки цьому можна стверджувати, що в Україні розвинена інфраструктура для експорту зерна у вихідних та фінальних точках, однак і досі існують чималі проблеми щодо налагодження ефективного зв’язку поміж ними.

Способи перевезення зернових культур

Наразі в Україні поширені 3 способи перевезення зерна – залізничний, водний та автотранспорт. Їх вибір залежить від відстані та кінцевої точки транспортування. Провідну позицію займають перевозки залізничний транспортом, проте за останні роки спостерігаємо переорієнтацію на автоперевезення. Найменшу частку в загальній структурі транспортування зерна займає річковий спосіб.

Перевезення залізничним транспортом

Якщо вести мову про вже згадані залізничні перевезення зерна (Україна), можна констатувати стабільний дефіцит спеціальних вагонів-зерновозів, особливо у розпал сезону збирання тих чи інших культур. Періодично «Укрзалізниця» декларує свою спроможність перевезти до 47 млн т збіжжя. Це стосується як постачання його до морських та річкових портів, так і перевезень до сусідніх країн. Та, ясна річ, ця галузь перебуває у жорсткому цейтноті внаслідок високої завантаженості напрямків та дефіциту вагонів, тому чимало компаній-агровиробників та зернотрейдерів зіштовхуються із очевидними проблемами під час виконання власних експортних зобов’язань.

Тим більш, що значна частина парку вітчизняних вагонів-зерновозів є застарілою і потребує або капітального ремонту, або ж взагалі списання на брухт.

Останніми роками дедалі більше учасників ринку намагаються подолати проблему кардинальним чином, створюючи власний парк вагонів-зерновозів і замовляючи їх десятками одиниць. Такий підхід є доволі перспективним, однак і він має низку проблемних місць. По-перше, придбання хоперів є доволі вартісною інвестицією. При цьому слід врахувати, що потужності вітчизняних підприємств із виробництва вагонів-зерновозів не безмежні. Незрідка потрібен тривалий час для виконання замовлення та його отримання. По-друге, не зовсім узгодженими залишаються питання самостійного перевезення приватних вагонів із зерном від елеваторів до залізничних магістралей. Звісно, що власники вагонів воліють не залежати в цьому питанні від локомотивів та персоналу «Укрзалізниці», а прагнуть якомога швидше вивезти законтрактовану закордонними контрагентами продукцію до портів.

Впродовж останніх років набуває дедалі більшого поширення практика завантаження зерна у залізничні платформи контейнерним способом. Тобто транспортування зернових культур у спеціальних, найчастіше, 20-тонних контейнерах. Такий підхід має також низку як переваг, так і недоліків.

З одного боку, перевезення зерна в контейнерах закордонним покупцях гарантує якість продукції, забезпечує зручність у поводженні з ним і дає змогу чітко відокремлювати різні партії продукції. Також, як вже згадувалося, використання контейнерів для зерна дає змогу частково нівелювати дефіцит вагонів-хоперів та величезну проблему перевезення врожаю автомобільними магістралями, про яку йтиметься нижче.

Та, з іншого боку, далеко не на всіх елеваторах наявна технічна можливість завантаження зерна у контейнери. Однак практично скрізь вона так чи інакше буде вирішена. Окрім цього, якщо вести мову про законтрактовані партії зерна, обсягом десятки та сотні тисяч тон, то 20-тонні контейнери не відіграють у цьому випадку помітної ролі. Це швидше технологія для експорту нішевих культур чи продукції з доданою вартістю, наприклад, олії чи борошна. Як свідчить офіційна статистика, в контейнерах із сільгосппродукцією, які спрямовуються на експорт, міститься лише 20% зерна. Все інше – це специфічна продукція, яка потребує суворого контролю та має підвищені вимоги до якості та збереженості.

Саме тому можемо констатувати, що не існує кардинальних миттєвих рішень, застосування яких здатне швидко виправити становище у галузі залізничних перевезень зерна з метою подальшої його реалізації на експорт. Ймовірно ринок поступово розвиватиметься у плані накопичення приватними компаніями власного парку вагонів-зерновозів. Цей процес може затягнутися на 6-7 років.

Ситуацію могла б покращити реалізація масштабного проекту за участі держави та крупних міжнародних гравців, який передбачав би власне забезпечення галузі достатньою кількістю вагонів-зерновозів, скажімо, шляхом розширення потужностей із їх виробництва. Однак для цього, звісно, потрібні великі кошти.

Перевезення зернових вантажів річкою

Натомість спостерігається значний розвиток у галузі перевезення зерна річкою. Потенціально це найдешевший спосіб транспортування вантажів, який є вигіднішим у порівнянні з залізничним приблизно на 10%. Потенціал річкових перевезень зерна в Україні перевищує показник у понад 15 млн т, однак по факту він є набагато меншим. Причиною неповної реалізації потенціалу цього логістичного напрямку є необхідність здійснення масштабних робіт із днопоглиблення річок, першою чергою Дніпра, нестача вантажних суден та необхідність розвитку річкової портової інфраструктури в цілому. Звісно, потрібні чималі кошти, так само як і стратегічне прагнення держави до розвитку цієї галузі.

Перевезення зерна автотранспортом

Найбільш проблемним залишається питання автомобільного перевезення зернових (Україна). Не секрет, що стан вітчизняних автошляхів, особливо ж у центральних та південних областях, перетворився на проблему загальнонаціонального, якщо не континентального значення. Україна несе величезні втрати внаслідок поганого стану доріг. Однією з причин цього є недотримання агровиробниками правила перевезення зерна автотранспортом щодо обмеження вантажів, а також, звісно, нестача коштів на будівництво та ремонт автодоріг.

Ситуація, яка виникла у цій галузі, нагадує замкнуте коло. Через намагання знизити собівартість перевезень і складність подолання ходових маршрутів із розбитими дорогами, багато агровиробників свідомо порушують правила перевезення зернових культур – перевантажують транспорт зерном. Частина їх прямує до елеваторів, однак чимало – безпосередньо до портів. Частка останніх постійно зростає внаслідок того, що дедалі більше власників середніх і навіть малих аграрних господарств воліють самостійно експортувати зерно. Відповідно, вони змушені потурбуватися про його постачання до портів чи великих вузлових елеваторів.

Такий пожвавлений рух перевантаженого автотранспорту зводить нанівець і без того обмежені зусилля «Укравтодору», до якого в свою чергу виникають запитання щодо якості будівництва та ремонту доріг.

Як засвідчив досвід останніх років, коли були введені жорсткі обмеження маси вантажного автотранспорту, ці заходи дали лише частковий ефект. Перевантажені автопоїзди із зерном прориваються до перевалочних комплексів або об’їзними дорогами, або ж спрацьовує корупційна складова.

Поряд з тим ми маємо констатувати той факт, що якщо ще років 5-6 тому в агрокомпаніях спостерігалася гостра нестача автомобілів-зерновозів, то на сьогодні цю проблему частково подолано. Дедалі більше власників господарств усвідомили, що наявність свого парку зерновозів істотно розширює їх можливості, знижуючи залежність від сторонніх компаній та здешевлюючи самі перевезення зернових автотранспортом.

Поряд з тим не всі господарства мають змогу придбати необхідну кількість автомобілів-зерновозів. Однак у галузі намітилися очевидні зрушення. Зокрема, це стосується розвитку вітчизняних підприємств-виробників платформ та причепів, а також переорієнтації ринку на виробництво та придбання обладнання для перевезення зерна із полегшеною конструкцією.

Однак ця галузь продовжує залишатися проблемною і навряд чи можна спрогнозувати у найближчому майбутньому помітне покращення перевезень зерна автотранспортом, попит на послуги якого стабільний.

Відповідно, найбільш ефективним шляхом забезпечення нормальної логістики зернової продукції до перевалочних комплексів вбачається налагодження взаємовигідних партнерських стосунків із тими компаніями, можливості яких дають змогу гарантувати виконання своїх зобов’язань. Це компанії, котрі давно працюють на ринку, мають власні елеваторні й перевалочні потужності, а також транспортний парк для вчасного перевезення зерна по Україні у необхідних обсягах.

Зворотний зв’язок

+380

+380
Ваш номер телефону*

Що вас цікавить?

Контакти

Телефон:
Електронна пошта:
Соціальні мережі: